Люцерновий довгоносик великий
Від farmvisit Люцерновий довгоносик великий (Otiorhynchus ligustici) — один із найнебезпечніших поліфагів, що завдає значної шкоди аграрному сектору України. Цей шкідник, попри свою назву, загрожує не лише посівам люцерни, а й широкому спектру інших культур, включаючи цукрові буряки, виноград та плодові дерева. Недооцінка його шкодочинності може призвести до суттєвих втрат врожаю, особливо на багаторічних насадженнях. Тому кожному агроному та фермеру вкрай важливо знати ворога в обличчя, розуміти його біологію та володіти ефективними методами контролю.
У цій статті ми детально розглянемо всі аспекти, пов’язані з цим небезпечним шкідником. Ви дізнаєтесь, як ідентифікувати дорослих жуків та їх личинок, зрозумієте повний життєвий цикл довгоносика, оціните масштаби потенційної шкоди та, найголовніше, отримаєте вичерпний перелік агротехнічних та хімічних заходів для надійного захисту ваших посівів. Цей матеріал стане вашим надійним посібником у боротьбі за здоровий та багатий врожай.
Морфологія та ідентифікація шкідника
Правильна ідентифікація шкідника є першим кроком до успішного контролю його популяції. Люцерновий довгоносик великий проходить кілька стадій розвитку, кожна з яких має свої характерні риси.
Імаго (доросла особина)
Дорослий жук має досить великі розміри, сягаючи 10-15 мм у довжину. Тіло овальне, вкрите густими сірувато-бурими або попелястими лусочками, що надає йому матового вигляду. Характерною ознакою є коротка, але товста головотрубка (рострум). Надкрила зрослі, тому жуки не здатні літати, що обмежує їх поширення переважно пішим ходом. На надкрилах помітні поздовжні крапкові борозенки. Вусики та ноги буро-червоного кольору.
Личинка
Личинка є основною шкодочинною стадією. Вона безнога, м’ясиста, серпоподібно вигнута, білого або кремового кольору. Голова світло-коричнева або жовтувата, добре розвинена, з міцними гризучими щелепами. Довжина дорослої личинки може досягати 12-16 мм. Живуть личинки виключно в ґрунті, де активно живляться корінням рослин.
Лялечка та яйце
Лялечка білого кольору, відкрита, тобто на ній добре помітні зачатки майбутніх органів дорослого жука (ніг, вусиків, головотрубки). Знаходиться в ґрунтовій колисочці на глибині до 30-50 см. Яйця овальної форми, спочатку білі, а згодом темніють до чорного кольору, розміром близько 1 мм. Самка відкладає їх у верхній шар ґрунту.
Життєвий цикл та біологія розвитку
Розуміння життєвого циклу дозволяє визначити найвразливіші стадії розвитку шкідника та спланувати заходи контролю в оптимальні терміни. Генерація у люцернового довгоносика великого зазвичай дворічна.
Зимівля та весняне пробудження
Зимують переважно личинки старшого віку та дорослі жуки в ґрунті на глибині від 20 до 60 см. Пробудження починається навесні, коли ґрунт на глибині їх залягання прогрівається до +7…+8°C. Жуки виходять на поверхню та починають активно живитися молодими рослинами.
Розмноження та відкладання яєць
Період відкладання яєць дуже розтягнутий і триває з весни до осені. Самки відкладають яйця невеликими купками або поодинці у верхній шар ґрунту біля кормових рослин. Плодючість однієї самки може сягати 300-500 яєць за сезон. Ембріональний розвиток триває від 10 до 25 днів залежно від температури ґрунту.
Розвиток личинок та їх шкодочинність
Личинки, що вилупилися з яєць, одразу починають живитися дрібними корінцями рослин. Поступово вони заглиблюються в ґрунт, переходячи до пошкодження головного кореня. Личинки старших віків є найбільш ненажерливими та небезпечними. Вони вигризають у коренеплодах (наприклад, цукрових буряків) або головному корені люцерни великі каверни, що часто призводить до повної загибелі рослини. Розвиток личинок триває протягом літа, після чого частина з них заляльковується, а частина йде на зимівлю.
Заляльковування та поява нового покоління
Заляльковування відбувається в ґрунті в спеціально зробленій колисочці. Стадія лялечки триває 2-3 тижні. Молоді жуки нового покоління з’являються в другій половині літа (липень-серпень). Вони виходять на поверхню, додатково живляться, а з настанням холодів знову ховаються в ґрунт на зимівлю. Таким чином, у ґрунті одночасно можуть перебувати личинки різного віку та імаго, що ускладнює боротьбу з ними.
Шкодочинність люцернового довгоносика великого
Шкода від цього поліфага є комплексною, оскільки шкодять як дорослі особини, так і личинки, вражаючи різні частини рослини.
Пошкодження кореневої системи личинками
Найбільшої шкоди завдають саме личинки. Їхня підземна діяльність є найнебезпечнішою.
На посівах люцерни та конюшини личинки об’їдають кореневі бульбочки, що призводить до азотного голодування рослин, а згодом перегризають центральний корінь. Це спричиняє в’янення та загибель цілих куртин рослин, утворюючи на полях характерні “лисини”. На посівах цукрових буряків личинки вигризають у коренеплодах глибокі ями, що не лише знижує масу, а й погіршує цукристість та технологічні якості сировини.
Шкода від дорослих жуків
Дорослі жуки активні переважно вночі. Вони об’їдають бруньки, молоде листя та пагони. Характерним є фігурне об’їдання країв листкової пластинки. На винограді та молодих плодових деревах вони можуть повністю знищити бруньки, що розпускаються, завдаючи непоправної шкоди майбутньому врожаю. Хоча шкода від імаго менша, ніж від личинок, масове їх скупчення може призвести до значної дефоліації рослин.
Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ)
Для прийняття рішення про необхідність хімічної обробки використовують економічні пороги шкодочинності:
- Для люцерни: 2-4 жуки на 1 м² або 8-10 личинок на 1 м².
- Для цукрових буряків: 0,3-0,5 жука на 1 м² у період сходів.
- Для виноградників: 5-10 жуків на один кущ, що пошкодили понад 10% бруньок.
Культури, що знаходяться під загрозою
Люцерновий довгоносик великий є широким поліфагом. Його кормова база включає понад 50 видів рослин. Найбільш вразливими є:
- Бобові культури: люцерна, конюшина, еспарцет, вика.
- Технічні культури: цукровий та кормовий буряк, соняшник.
- Плодові та ягідні: виноград, яблуня, груша, слива, смородина, малина.
- Овочеві культури: картопля, морква, капуста.
Комплексні заходи боротьби та контролю
Ефективна боротьба з люцерновим довгоносиком вимагає інтегрованого підходу, що поєднує агротехнічні, хімічні та біологічні методи.
Агротехнічні методи
Ці заходи спрямовані на створення несприятливих умов для розвитку та розмноження шкідника:
- Глибока зяблева оранка: Дозволяє механічно знищити значну частину личинок, лялечок та жуків, що знаходяться в ґрунті.
- Дотримання сівозміни: Повернення люцерни на попереднє місце не раніше, ніж через 3-4 роки, значно знижує накопичення шкідника в ґрунті.
- Просторова ізоляція: Розміщення нових посівів люцерни та буряків на відстані не менше 500 м від старих осередків розмноження довгоносика.
- Ранні строки сівби: Дозволяють рослинам зміцніти до моменту масової появи шкідника.
- Міжрядний обробіток ґрунту: На просапних культурах (буряки, соняшник) руйнує ґрунтові колисочки лялечок та знищує личинок.
Хімічний захист
Застосування інсектицидів є ключовим елементом контролю при перевищенні ЕПШ. Обробки проводять проти дорослих жуків навесні, під час їх виходу з місць зимівлі та активного живлення.
| Діюча речовина | Клас | Особливості застосування |
|---|---|---|
| Імідаклоприд, Тіаметоксам | Неонікотиноїди | Системна дія. Ефективні для обробки насіння та обприскування по вегетації. Забезпечують тривалий захист. |
| Лямбда-цигалотрин, Альфа-циперметрин | Синтетичні піретроїди | Контактно-кишкова дія. Мають швидкий “нокдаун-ефект”. Ефективні проти імаго. |
| Хлорпірифос + Циперметрин | ФОС + Піретроїди | Комбіновані препарати з контактною, кишковою та фумігантною дією. Ефективні проти ґрунтових шкідників. |
Важливо! Застосування будь-яких хімічних препаратів повинно здійснюватися суворо згідно з регламентами та інструкціями виробника. Особливу увагу слід приділяти термінам обробки, щоб не зашкодити корисним комахам-запилювачам.
Біологічний контроль
Природними ворогами люцернового довгоносика є деякі види хижих жужелиць, турунів та ентомопатогенні гриби (наприклад, Beauveria bassiana). Створення сприятливих умов для корисної ентомофауни, наприклад, шляхом збереження незораних смуг, може частково стримувати чисельність шкідника.
Поширені запитання (FAQ)
Головними відмінними рисами є великий розмір (10-15 мм), нездатність до польоту через зрослі надкрила, товста і коротка головотрубка та характерне сіро-буре забарвлення. Пошкодження листя у вигляді фігурного об’їдання країв також є типовою ознакою.
Оптимальний час для хімічної обробки — весна, під час масового виходу жуків з місць зимівлі та до початку періоду відкладання яєць. Обробку проводять при перевищенні ЕПШ, зазвичай у вечірні або ранкові години, коли жуки найбільш активні.
Глибока зяблева оранка є дуже ефективним агротехнічним заходом, який може знищити до 70-80% популяції шкідника, що знаходиться в орному шарі ґрунту. Однак вона не гарантує повного знищення, оскільки частина личинок та жуків може залягати глибше. Тому оранку слід розглядати як частину комплексної системи захисту.
Висновки
Люцерновий довгоносик великий є серйозною загрозою для багатьох сільськогосподарських культур в Україні. Його прихований спосіб життя на личинковій стадії та висока шкодочинність вимагають від аграріїв пильності та застосування продуманої стратегії захисту. Ключ до успіху лежить в інтегрованому підході, який поєднує профілактичні агротехнічні заходи, регулярний моніторинг полів та своєчасне застосування ефективних інсектицидів при досягненні економічного порогу шкодочинності.
Дотримання сівозміни, глибока обробка ґрунту та просторова ізоляція посівів є фундаментом для стримування популяції шкідника. Лише комплексний підхід дозволить мінімізувати втрати врожаю та забезпечити стабільний розвиток вашого господарства, захистивши його від цього небезпечного, але контрольованого ворога.
